ОПИС  ДОСВІДУ

Знання можуть бути купою каміння, що задавило особистість. І знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість. В. Розов

Скажи мені – я забуду, покажи мені – я запам’ятаю, залучи мене – я навчусь. Східна приказка

Багатьом відома така притча. Звернувся до монаха бідняк: «Дай мені рибу! Я голодний». Монах мовчки віддав йому вудку. Повчальний характер притчі зрозумілий: треба давати не їжу, а засіб її добування. Саме це і є цілями та завданнями, що постали перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві. Поступово на зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтоване, традиційні методи замінюються інноваційними, які передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

Школа ХХІ століття потребує створення освітнього простору, спрямованого на виховання конкурентоспроможної особистості, котра зуміє розробляти свої життєві плани, самостійно використовувати знання для розв’язання проблем.

Урок – найважливіша організаційна форма процесу пізнання світу учнями. Надзвичайно важлива виховна мета його полягає в тому, щоб запалити в дітей прагнення здобути якомога більше знань.

Саме тому своїм педагогічним кредом обрала слова: «Зробити урок цікавим, а навчання – без примусу».

Узагальнюючи досвід роботи за попередні роки, шукаючи ефективні шляхи вдосконалення сучасного уроку завдяки оптимальній інноваційній діяльності та шляхам співпраці з учнями, я обрала науково-методичну проблему: «Розвиток креативності через проектну технологію на уроках української мови і літератури та в позаурочний час», над якою працюю уже впродовж двох років.

Новітнє слово «креативний» з іноземним коренем і його похідне «креативність» дратують багатьох: «Навіщо вони потрібні, коли є наші прекрасні знайомі слова творчий, творчість, творець?» На перший погляд, перед нами абсолютні синоніми, тобто слова, які нічим один від одного не відрізняються. Але чи так це?

Видатний вітчизняний лінгвіст Лев Володимирович Щерба стверджував, що в мові немає абсолютних синонімів, а є наше погане знання мови. Спробую скористатися цією  думкою. Вільний Тлумачний словник визначає «креативність» як «здатний до вироблення нових, оригінальних ідей та їх втілення, спрямований на творчість; творчий». У Вікіпедії зазначається, що креат́ивність – (лат.creatio – створення) – творча, новаторська діяльність; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора». А от у статті Ірини Генадіївни Утюж «Креативність людини в сучасному освітньому просторі» підкреслюється, що «словом креативний називається така творчість, яка не лише висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату» [15].

Актуальність проблеми полягає у суті проектної технології – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань, та через проектну діяльність, а саме розв’язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань – від теорії до практики. Йоганн Песталоцці зазначав: «Повноцінними є тільки ті і знання, які дитина здобула власною активністю».

Проект (у буквальному значенні слова – «кинутий вперед») спеціально організований вчителем і самостійно виконуваний учнем комплекс дій, що завершується створенням продукту, який складається з об’єкта праці, виготовленого в процесі проектування, і його представлення у вигляді усної чи письмової презентації.

Сучасна педагогічна наука дає переконливе обґрунтування використання проектної технології у навчально-виховному процесі (Гільбух Ю., Дробноход М., Єрмаков І., Кармушка В., Кларін М., Лернер П., Логвин В., Ревякіна О., Шубіна Т., Цимбал І.). Так само й фахівці з методики викладання привертають увагу й до проектування у системі підвищення кваліфікації вчителів (Уруський В., Когут О.).

У цій технології демократичними є і відносини між вчителем і учнем. Адже учень стає суб’єктом у спільній роботі, визначає мету діяльності, відкриває знання, експериментує, обирає і відповідає за свої результати. Варто не забувати про роль учителя в проектній діяльності учнів, адже він: помічник у визначенні мети діяльності; консультант у плануванні та організації роботи; спеціаліст у багатьох галузях науки; ентузіаст у мотивації учнів для досягнення поставленої мети; координатор групового процесу; партнер спільної діяльності; експерт результатів творчої діяльності.

Робота над проектом – це практика особистісно-орієнтованого навчання, що враховує у процесі навчання конкретного учня, його вільний вибір, особисті інтереси. Тому цей учень розуміє, навіщо йому знання і де їх застосувати. Щоб досягти таких результатів, педагог має знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними вміннями.

Проектна технологія – універсальна, бо дає змогу поєднувати форми і методи з іншими новітніми технологіями, та дає змогу реалізувати цілі та завдання через різні типи проектів. За видом діяльності – це: дослідницькі; пошукові; творчі; рольові, ігрові; прикладні (практико-орієнтовані); інформаційні (ознайомлювально-орієнтовані). За кількістю учасників: індивідуальні; парні; групові. За терміном виконання: міні-проекти (урок чи частина уроку); короткострокові (від одного до кількох уроків); середньострокові (від місяця до кількох місяців); довгострокові (від півроку – до кінця навчального року). Добре пам’ятаю та орієнтую на те учнів, що проект – це «шість П»: проблема, планування, пошук інформації, продукт, презентація, портфоліо. Додаю ще один етап у роботі в проекті – це особиста перемога кожного учасника.

Результати виконання проектів мають бути матеріальними тобто, певним чином оформлені. Проте, пам’ятаймо, що залучення до проектної діяльності відбувається поступово. Практика роботи підтверджує, що учні 6-х класів – новачки у цій справі, тому й починати треба з простого: авторський кросворд на певну тему з української літератури (не менше 15 слів); повідомлення (на 5–7 хвилин). Це і є домашній міні-проект, що вимагає індивідуальної творчої роботи, створюючи тим самим умови для самореалізації учнів з різним рівнем підготовки, формуючи позитивну динаміку мотивації, створюючи ситуацію успіху і творчої атмосфери.

Починаючи з 7-го класу (особливо 8-го), все більше учнів стають активними діячами вже групових проектів, проектів по систематизації і узагальненню знань, розробці тестових завдань. Комп’ютерна презентація стає справжнім захистом наукового дослідження чи глибокої роботи.

Стаючи дев’ятикласниками, а особливо старшокласниками, учні – вже досвідчені аналітики й експерти. Крім міні-проектів, для них важливе значення мають короткотривалі та середньотривалі, парні та групові проекти, комплекс пошукових, дослідницьких, різного роду творчих видів робіт, що виконуються з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Найсерйознішим проектом, звичайно, є учнівська науково-дослідницька робота.

Робота над груповим проектом сприяє формуванню комунікативної компетентності – здатності встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, досягнення партнерами взаєморозуміння, краще усвідомлення ситуації і предмета спілкування. Проектна діяльність дає можливості усунути багато проблем спілкування.

Неодмінним складником проектної діяльності є презентація матеріалів перед широкою аудиторією. За своїм педагогічним ефектом це один із найбільш важливих етапів проекту, коли учень одержує можливість презентувати результати своєї праці.

Чи можна поставити під сумнів користь проектної технології, якщо в ході її застосування учень вчиться самостійно здобувати знання і використовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань? Діти виробляють комунікативні навички та вміння, працюючи у різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник і т. п.), ознайомляться з різними думками, вчаться креативно реалізувати їхнє розуміння. Особливо цінним активізуючим стимулом діяльності є те, що проектне навчання не порушує принципу невимушеності, у міру виконання роботи зростає ступінь захопленості нею. Діти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів, бачать результат своєї власної праці. Зовнішній результат можна буде побачити, застосувати на практиці. Внутрішній результат – досвід діяльності – стане безцінним досягненням учня, який поєднує знання і вміння, компетенції і цінності. Це яскраво видно з моніторингових досліджень.

Проектна технологія перевірена на практиці, її потрібно опановувати кожному вчителеві, на якому б рівні інтелектуально-методичної майстерності він не перебував, адже вона не просто – ефективний спосіб співпраці учнів та педагога.

Метод проектів вчить окреслювати мету, планувати роботу, оцінювати результати, сприяє підвищенню рівня знань. І, що є найважливішим, – жоден учень у роботі над проектом не залишається поза увагою, а має можливість проявити  та розвинути свою креативність.

«Все, що я пізнаю, я знаю, навіщо це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати» – ось основна теза сучасного розуміння цього методу.